Розділ «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ АЛІСИ Фантастична повість»

Згодом інша думка зародилася в голові. Дуже добре — їй пощастило врятувати Колеїду. А далі що? Адже ж їй тепер звідси ніколи не вибратися. І ніколи вона більше не побачить гамірливого й доброго Громозеку і не повернеться додому, на Землю…

Їй хотілося плакати. І вона заплакала. Може, навіть не з жалю до себе, а тому, що дуже стомилася й перехвилювалась. А коли вона трішки поплакала, то настрій у неї покращав. Бо вона зрозуміла, що її нізащо не залишать у біді. Якщо треба, з Землі привезуть іще три машини часу. І тоді сюди прийдуть по неї і Петров, і Річард, і, може, навіть сам Громозека. І все пояснять колеїдцям. І, можливо, навіть Алісі тут поставлять пам’ятник…

Й Аліса задрімала, прихилившись до білої стіни.

Її й справді ніхто не допитував, бо спочатку на космодромі зчинилася страшенна паніка. Та коли Алісу повели, а туман розтанув, то виявилося, що космонавтам анічогісінько не сталося. І якщо вже вони прилетіли, все одно урочистість мала тривати далі. І про Алісу на якийсь час забули.

16

Аліса не знала, скільки вона проспала. Може, хвилин десять, а можливо, й три години. Але раптом вона почула:

— Алісо!

Вона враз розплющила очі й огледілася.

Камера була порожня. За дверима так самісінько гупали кроки — її старанно охороняли.

— Алісо, ти мене чуєш?

— Це ти, Рррр?

— Я. Підійди до найдальшого від дверей кутка й допоможи мені.

Аліса тихенько підвелася й підійшла, куди велів Рррр.

І вона побачила, що там, у кутку, ґрати. До ґрат знизу притислося пухнасте обличчя маленького археолога.

— Не журися, — прошепотів археолог, підморгуючи бузковим оком. — Ми тебе виручимо.

— А ти як тут опинився?

— Зараз нема коли розповідати. Одне слово, поки вони кричали й ганялися за тобою, я розкрив “блискавку” на сумці і вискочив. Мене мало не затоптали. А потім я простежив, куди тебе повели, — адже на кошеня ніхто не звертає уваги. Тим паче, хвоста я все-таки пришив.

— Ну, і далі що?

— А далі я обстежив цю будівлю. І знайшов ґрати. Я їх відімкнув знизу, але мені бракує сили їх підняти. Нумо швиденько, піднатужся.

Аліса взялася за ґрати. Ґрати піддавалися ледве-ледве.