TextBook — Дуже цікаво! — мовив я. — Отже, ці квіти, поки живі, все від бивають і запам’ятовують, ніби фотографують.
Тук-тук-тук! — пролунало в кают-компанії. Полосков підхопився з дивана і кинувся до ілюмінатора.
По той бік скла сидів говорун і стукав дзьобом, щоб привернути нашу увагу.
— Ти тільки подумай, який розумник! — похвалив я. — Зараз ми тебе впустимо!
Обидва дзьоби говоруна розтулялися. Він щось говорив, але ми не могли нічого почути крізь стіну корабля.
Коли я вибіг до люка і відкрив його, говорун уже чекав на мене там. Він залетів у корабель і відразу попрямував у кают-компанію. Я йшов за ним по коридору.
Говорун летів невпевнено, потім спустився на підлогу й пішов, накульгуючи. Полосков відчинив двері в кают-компанію і, побачивши птаха, сказав:
— Ну й ускочив ти, бідолахо, в халепу!
Говорун відповів невлад:
— Більше триматися нема сил! Чи скоро надійде допомога?
— Це голос Другого капітана, — вгадала Аліса. — Він бачив Другого капітана!
— Алісо, — заперечив я, — але ж Другий капітан міг сказати ці слова й чотири роки тому. Ти ж знаєш, яка добра пам’ять у говоруна.
— Ні, — наполягала Аліса, — він бачив Другого капітана. Ходімо мерщій назад, на галявину.
— Ні, тільки не зараз, — відповів Полосков. — Навіть у мене ноги не ходять. А ти — дівчинка. Ти стомилася в десять разів сильніше. І, крім того, в тому місці, де ми були, капітана нема. Навіть якби за десять метрів довкола був хоч один ґудзик, хоч одна гайка, металошукач її знайшов би.
— Отже, треба було відійти на десять метрів убік, — сказала вперто Аліса. — І якщо ви не підете, я піду одна.
— Спочатку ти виспишся, — мовив я суворо. — А потім ми всі повернемося в той район. Ми ж обіцяли, що не полетимо з планети доти, доки не знайдемо капітана… або доки не переконаємося, що його тут нема.
Розділ 17
МИ ДИВИМОСЯ В МИНУЛЕ
Жити на такій планеті було б нелегко. Коли ми прокинулися вранці, корабельний годинник показував восьму, а за ілюмінаторами смеркалося — знову починалась коротка ніч. Поки ми снідали, ніч минула і настав ранок.
Яскраві промені освітили кают-компанію, і Аліса, поглянувши на дзеркальні квіти, що стояли у вазах, сказала:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОДОРОЖ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 93. Приємного читання.