TextBook Краєм ока я поглядав, куди поділася Аліса, і тому звернув увагу й на бабусю з посилочкою. Бабуся стояла в тіні корабля й тихо сперечалася з роботом-навантажувачем. За бабусею височів сильно перевантажений автовізок.
— Полосков! — покликав я, — зверни увагу.
— Ой, — сказав відважний капітан. — Я цього не переживу! Тигрячим стрибком він підскочив до бабусі.
— Що це?! — громовим голосом запитав він.
— Посилочка, — відповіла бабуся боязко.
— Тортик?
— Тортик. — Бабуся вже оговталася з переляку.
— Такий великий?
— Даруйте, капітане, — суворо мовила бабуся. — Ви що, хочете, щоб мій син один-однісінький їв присланий мною тортик, не поділившись зі своїми ста тридцятьма товаришами? Ви цього хочете?
— Я нічого більше не хочу! — сказав у розпачі Полосков. — Я лишаюсь дома і нікуди не лечу.
Ясно? Я нікуди не лечу!
Бій з бабусею тривав півгодини і закінчився перемогою Полоскова. Тим часом я пройшов у корабель і наказав роботам зняти з борту апельсини й гарнітур горіхового дерева.
Алісу я зустрів у найдальшому переході вантажного трюму і дуже здивувався зустрічі.
— Ти що тут робиш? — спитав я.
Аліса сховала за спину в’язку бубликів і відповіла:
— Знайомлюся з кораблем.
— Іди в каюту, — сказав я.
І поквапився далі.
Нарешті о дванадцятій ми закінчили перевантаження. Все було готове. Ми ще раз перевірили з Полосковим вагу вантажу — вийшов резерв у двісті кілограмів, отож можна було спокійно підніматися в космос.
Полосков викликав по внутрішньому зв’язку механіка Зеленого. Механік сидів біля пульта керування, розчісував свою руду бороду. Полосков нахилився аж до екрана відеофона і спитав:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дівчинка з Землі» автора Булічов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПОДОРОЖ АЛІСИ Фантастична повість“ на сторінці 9. Приємного читання.