Розділ «ПОДОРОЖ АЛІСИ Фантастична повість»

— Вона не така маленька, — відповів я начальникові. — Вона другий клас закінчила.

— Тим паче соромно, — сказав начальник, притискаючи до грудей щойно спіймане порося. — Ми їх тепер до вечора не зберемо!

Я докірливо глянув на Алісу, взяв кермо і перегнав машину до білого “Пегаса”.

“Пегас” у дні своєї корабельної молодості був швидкісним поштовим судном. Потім, коли з’явилися кораблі швидші й місткіші, “Пегас” переробили для експедицій. У ньому були просторі трюми, і він уже послужив і геологам, і археологам, а тепер пригодився й зоопарку. Полосков чекав нас, і не встигли ми привітатися, як він спитав:

— Придумали, куди три тонни діти?

— Дещо придумав, — мовив я.

— Розповідай!

Цієї миті до нас підійшла скромна бабуся в синій шалі й запитала:

— Ви не візьмете з собою маленької посилочки моєму синові на Альдебаран?

— Ну от, — махнув рукою Полосков, — цього ще бракувало!

— Зовсім малесеньку, — сказала бабуся. — Грамів на двісті, не більше. Ви уявляєте, як йому буде не одержати ніякого подарунка до дня народження?

Ми не уявляли.

— А що в посилці? — запитав делікатний Полосков, здаючись на милість переможниці.

— Нічого такого. Тортик. Коля так любить тортики! І стереоплівочка, на якій зображено, як його синок, а мій онучок учиться ходити.

— Несіть, — мовив понуро Полосков.

Я подивився, де Аліса. Аліса кудись пропала. Над космодромом сходило сонце, і довга тінь від “Пегаса” торкнулася будівлі космопорту.

— Слухай, — звернувся я до Полоскова, — ми перегонимо частину вантажу на Місяць рейсовим кораблем. А з Місяця буде легше стартувати.

— Я теж так думав, — сказав Полосков. — Про всяк випадок знімемо чотири тонни, щоб був запас.

— Куди посилочку передати? — спитала бабуся.

— Робот на вході прийме, — відповів Полосков, і ми з ним заходилися перевіряти, що вивантажити до Місяця.