TextBook Але Маклена вже не чула останніх батькових слів. Вона наздогнала Зброжека, загородила йому дорогу:
- Я вас уб'ю!
Зброжек (з несподіванки і не пізнавши в пітьмі Маклени, здригнувся). Хто це?
Маклена. Я!… Я вас уб'ю!
Зброжек. Ти?… Уб'єш?… (Придивляється).
Маклена (рішуче). Так!
Зброжек. За що?
Маклена. За все це!
Зброжек. Та за що, дитино моя?
Маклена. За все, що пан зробив і робить. Про що тільки-но казав батькові… І пропонував. Я вб'ю!
Зброжек. Якому батькові? Що я казав?
Маклена. Я все чула! Всю розмову з батьком! І те, що пан на коліна хотів батька поставити, і те, що давав йому п'ятсот злотих, щоб він пана вбив. Я вб'ю!
Зброжек. У тебе, дитино, мабуть, гарячка, якщо тобі верзеться щось подібне (Доторкнувся пальцем до її лоба, вона відштовхнула рукою). Авжеж! (Доторкнувся, а сам хотів дізнатися, чи є щось у неї в руках). Ти захворіла на голодну пропасницю. Тобі треба в лікарню.
Маклена. А коли я піду в поліцію?
Зброжек. Чого?
Маклена. І розкажу про це? Панові поліцейському комісару?…
Зброжек. То пан поліцейський комісар скаже: "У тебе, дівчинко, голодна пропасниця". І відправить тебе в лікарню.
Маклена. А коли я лікареві скажу? На вулиці крикну?
Зброжек. То тебе відвезуть в божевільню.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маклена Граса» автора Куліш Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2“ на сторінці 1. Приємного читання.