TextBook Увійшла Маклена. За нею - вітер і шум дощу.
- Ой! Ви знову встали?
Граса. Нічник засвітити хотів…
Маклена. А Христинка?
Граса. Спить, чи що… Будив, не озивається.
Маклена. Ну хіба так можна? Хіба так одужаєте?
Граса. Де ти діла кресало й губку?
Маклена. Ось. Я завжди кладу отут, біля печі.
Граса. Біля мене клади. Давай я роздмухаю! (Креше). Погано без руху… (Роздмухує вогонь).
Маклена (засвітила нічник). Знову ноги наллються і понабрякають!
Граса (заспокоївшись при світлі, тре ноги). От приверзлося, що мовби повтікали від мене. Взули валянки й пішли до дверей… (Переводячи це на жарт). То я за ними навздогін… А глянь-но, як там спить Христинка?
Маклена. Спить. (До Христинки). Христинко, вставай!…
Граса. Не буди, якщо спить. Хай собі спить. Хай спить… А як там надворі? Дощ?
Маклена. Із снігом іде.
Граса. Ну що ж. На те й дощ із снігом. Хай собі йде. Як тобі ходилося? Змерзла, мабуть?
Маклена. Стоїть і та фабрика.
Граса. Стоїть? Ну що ж… Хай собі стоїть.
Маклена. Сама фірма застрайкувала. А та, що ви говорили, кустарна, - закрилась. Хазяїн утік. Не заплатив робітникам за цілий місяць. За матеріали теж, і втік…
Граса (який усе ж сподівався на кращі наслідки розвідки). Ну що ж, хай… Хай… (По паузі, намагаючись не занепадати духом). Ну, а наш іще не втік?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маклена Граса» автора Куліш Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2“ на сторінці 1. Приємного читання.