Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

Солдат покірливо залишив кабіну і заліз у кузов, його місце зайняла розвідниця. Машина рушила.

А начальник гестапо, гауптштурмфюрер Штауфер, і досі «нездужав». Він валявся в постелі, курив, читав свіжі газети, доставлені йому додому, але думка про дочку командира партизанського загону не виходила в нього з голови.

Під кінець дня він викликав до себе свого заступника і прийняв його, лежачи в постелі.

— Крутить мене всього, — поскаржився він. — Або простуда, або перевтома…

— А температура? — поцікавився заступник.

— Тридцять сім і три.

— Треба полежати.

— Отож і я думаю. А як справи у коменданта?

Заступник усміхнувся і махнув рукою.

— Не на місці сидить людина. Він розгубився остаточно. Щохвилини дзвонить, гасає по місту, підняв на ноги весь гарнізон.

— А ви що думаєте? — спитав начальник. — Куди справді могла подітися машина?

— Не збагну. Я мало вірю в те, що вона проминула Лопухово. Це дуже хистка версія. А те, що вона була в Стодолинському, — це факт. Я сам дзвонив туди.

— Але від Стодолинська до нас більше як триста кілометрів, — зауважив начальник.

— Точно. Я й порадив майорові Фаслеру шукати сліди на цьому відрізку.

— Правильно зробили, — схвалив начальник і запитав: — Матір «крота» знайшли?

Заступник безпорадно розвів руками.

— Поки що ні.

Обоє замовкли. До кімнати зайшов солдат з підносом у руках. На ньому були дві чашки гарячої кави та підрум'янені тостики.

Заступник підсунув стільця ближче до ліжка, і солдат поставив на нього піднос.

— Прошу, — запросив начальник свого заступника і сам узяв чашку. Сьорбнувши раз, він запитав: — Ви підготувалися до зустрічі цієї партизанської дівки?