Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

Вона задерла голову! У небі розкішно купчились, пливли білогруді, наче лебеді, хмари, а під ними ширяв, окреслюючи невеликі кола, шуліка…

Чорноп'ятов не спав ці ночі. Йому було не до сну. Він ще не міг очуняти від смерті Костя, Як гестапо вдалося натрапити на слід? Відповісти на це запитання могло тільки гестапо. Про те, що Костя зрадили, не могло бути й мови. Цю найстрашнішу можливість Чорноп'ятов відкидав. Костя як радиста й учасника підпілля лише троє знали: Чорноп'ятов, Заболотний і Калюжний. За двох останніх Чорноп'ятов міг поручитися, як за самого себе. Та Костя могли й не зрадити, а вистежити. А коли так, то що навело на його слід? Можливо, що вистежили не Костя, а кого-небудь із них трьох, що знали його як радиста. Тоді треба з'ясувати, хто саме — Чорноп'ятов, Заболотний чи Калюжний — схибив і викликав до себе підозру.

Заболотний знав, де живе Кость, та вже більше року не бачив його. Отже, ця підозра відпадає.

Чорноп'ятов, залишивши дім Голованових, у якому він жив нелегально, стрічався з Костем дуже рідко. Востаннє він прийняв Костя в себе в майстерні місяців три тому. Отже, Чорноп'ятов не міг стати причиною провалу.

Лишався Калюжний. На ньому лежав обов'язок підтримувати постійний зв'язок з Костем і зрідка зустрічатися з ним. Вони бачились минулого тижня, коли Кость заходив у лавку по сорочку.

Та коли гестапівці «вийшли» на Костя через Калюжного, виникало запитання: чому вони не арештували Калюжного? Звичайно, за цим могла приховуватися певна тактика гестапівців, певний розрахунок: стеження за Калюжним дало їм радиста, то, може, дасть і ще кого-небудь…

У вікно котельної пробивалося ранкове світло, а Чорноп'ятов лежав на своєму твердому тапчані, заклавши руки за голову, і все думав та думав.

І потім він згадав, що є четверта людина, яка знала Костя, — це Семен Кольцов. Так, так… Кольцов знав Костя до війни, знав його батька, матір, братів, він живе недалеко від Голованових, на тій самій вулиці, і він перший сповістив Калюжного про смерть Костя.

Та хіба можна запідозрити Семена Кольцова в зраді? Ні, не можна. Є такі люди, яким не можна не вірити.

І Семенові не можна не вірити. Не тільки тому, що він беззавітно, до зухвальства сміливий, готовий до самопожертви. І не тому, що в жодного з учасників підпілля нема такого багатого бойового рахунка, як у Семена, а тому, що Семен — справжній патріот, душею і тілом відданий батьківщині, тому, що в ньому тече кров батька, який віддав своє життя за ту саму справу, за яку бореться він, його син, тому, що Семенові брати — офіцери Червоної Армії, тому, що сестру Кольцова одною з перших у місті Могилеві прилюдно повісили гестапівці.

Ні, Семен ніколи не стане на ганебний шлях зради. Про це не можна й думати.

То, може, мимоволі він вивів гестапівців на Костів слід?

Теж неймовірно. Тоді б його першого запідозрили і давно б схопили, не гаючи жодної хвилини. Вони не знали про те, що розправа з слідчим кримінальної поліції, злом сейфа у бургомістрам, неодноразові аварії на електростанції, вибух гранати в солдатському клубі, підпал складу зі зброєю у дворі поліції і ще багато дечого — справа рук не кого іншого, як Кольцова.

Кольцов не міг навести гестапівців на Костів слід ще й тому, що за період окупації він не відвідував Голованових. За це Чорноп'ятов міг поручитись.

Але тоді як же це сталося? Що думати? Очевидно, одне з двох: або Костя запеленгувала німецька радіоконтррозвідувальна служба, або ж припустився якоїсь помилки Калюжний.

Хоч Кость провадив передачі і не в точно визначені дні й години, хоч він і зводив сеанси до кількох коротеньких хвилин, його все-таки могли засікти.

А якщо Калюжний?..

Чорноп'ятов різко підвівся з тапчана. Йому не треба було одягатися, бо з вечора не роздягався.

Він підійшов до крана в стіні і налив собі кухоль води. Потім пройшовся по кімнаті…

Що ж робити з голубим пакетом, з документами величезної військової ваги? Адже танк «Дракон» пускають у серійне виробництво!