Розділ «Георгій Брянцев ГОЛУБИЙ ПАКЕТ»

— І ми допоможемо тобі, Юлю, допоможемо. Кинемо всі сили!

— Що ж, давайте діяти, — зробила висновок дівчина.

— Завтра вранці вирішимо все.

— А як же бути з Герцем? — спитала вона.

Чорноп'ятов посмикав вуса, подумав і відповів:

— Я схвалюю твоє рішення. Пиши! — Він висунув ящик верстака й дістав з нього засмальцьованого конверта й аркуш паперу з обпаленим краєчком. З кишені добув огризок хімічного олівця і подав його Юлі.

Поки вона поралася з листом, Чорноп'ятов порозсував під верстаком залізний мотлох, старанно пройшовся віником по розчищеному місцю, розіслав на ньому матрац і своє пальто.

— Ось, — подала Туманова заклеєного конверта.

— Так… Піде як термінове, — зауважив Чорноп'ятов. — Зараз я цю справу організую, а ти, дочко, залазь туди! — І він показав рукою під верстак. Дівчина всміхнулась:

— Уміщуся?

— Житлоплощу можна збільшити, тази й каструлі пересовуються.

Коли Туманова залізла у свою схованку, Чорноп'ятов обклав верстак листами заліза й сказав:

— Вернуся пізно. Відпочивай, Юліє Василівно.

Сонце закотилося за обрій і гострими вогненними піками своїх променів встромилося в кучугури темно-димчастих хмар, ніби освітивши їх зсередини. Поступово вицвітали барви неба.

З двох балконів будинку гестапо, оздоблених старовинними ліпними карнизами, стомлено звисали важкі й нерухомі прапори із свастикою.

Один вартовий з автоматом у руках розмірено походжав уздовж фасаду гестапо, а другий непорушно стовбичив біля головного входу.

На майдан, з вузької невимощеної вулиці, піднявши хмару куряви, вилетів мотоцикліст. Зробивши півколо, він підкотив до гестапо, збавив газ, загальмував і зіскочив із сідла. Показавши перепустку вартовому, мотоцикліст подався східцями нагору, промчав коридором і завмер коло масивних високих дверей. Перш ніж постукати, він оправив поясний ремінь, кобуру з пістолетом, підтягнувся.

Ледве він торкнувся пальцями дверей, як почувся високий голос Штауфера:

— Зайдіть!

Мотоцикліст зайшов, виструнчився, клацнув закаблуками і відрекомендувався.