Розділ «ГУМ-ГАМ»

— Екскурсія? Г-гм… — Здавалося, Гум-гам зніяковів, що його прийняли за вожатого. Але вже наступної хвилини він безтурботно махнув рукою: — Це гравенція, капітане, хіба еи не бачите?.. Ми попливемо до будь-якої бухти, куди ви тільки захочете нас одвезти.

— Гравенція, гравенція! — підхопили діти.

— Тоді пливемо до Забутої, -вирішив капітан. — Вахтовий! Посадка!

Діти з Гум-гамом зійшли на палубу.

Капітан увімкнув дизеля. Зашипіла вода. Теплохід плавно відчалив од пристані, коротко й владно прогудівши: “Уу-у!”

— Чуєте? — зрадів Зайчик. — Він кричить: “Іду!”

— Що він кричить? — спитала дівчинка з червоним бантом. — Я не чула.

— Доведеться повторити, — сказав Гум-гам. — Слухайте всі. Р-раз!

І теплохід загув. Ні, він не загув, вірі несподівано заспівав хрипким басом:

Іду-іду, дітей везу-у…

Діти засміялися.

Капітан на мить завмер біля штурвала, прислухаючись. Він, здається, й не натискав на кнопку, а теплохід гув, та ще й дивно якось. Капітан подумав, дав гудок і почув:

Іду-іду, я гратись хочу-у…

— Найголовніше, коли пливеш теплоходом, — це бути в жартівливому настрої, — говорив Гум-гам. — Я чув немало історій про те, як кораблі сідали на мілину тільки через те, що везли засмучених пасажирів… Гей, Зайчику, ти, здається, хотів гратися в теплохід, — нагадав Гум-гам.

Зайчик підхопився, простяг руку:

— Їдьмо туди, під міст. Переженемо всі машини на березі!

— Усім посідати на лавочки! — наказав Гум-гам.

Діти повсідалися на палубі. Максим замислився: “Як же Гум-гам змусить гратися теплохід? Його ж веде капітан…”

А теплохід рвонувся на середину річки. Тут він плавно повернув і, розрізаючи носом воду, пірнув під міст. А коли виринув, пасажири зразу помітили, яка велика швидкість: будинки-гіганти обабіч річки швидко пливли назад, навіть машини, що мчали по набережній, не встигали за теплоходом, а хмари й поготів були тихоходами. Відступили, розсунулися кам’яні береги річки, тепер вони виднілися вдалині. Летів, квапився теплохід, відпливав од міста — туди, до далеких земних берегів. І хрипко скрикував, звеселяючи посажирів:

Іду-іду, гуляти хочу-у…