— Лише на п’ять хвилин. Може, я хочу запустити “Вікторію” в невідому галактику. Аж на самісінький кордон Всесвіту. Або й далі.
— Було б здорово! — підтримав Олег. — І все-таки як ти міг…
— Тихше! — обриває Карен і озирається на Альку.
Дівчинка сидить неподалік струмка, щось малює на піску.
— Усе чую. Мені байдуже. Куди ви, туди і я, — відгукується Алька Фролова. — Карен, знайди мені в Кулі Фроловську галактику.
Карен морщить носа: які дурниці… Про всяк випадок, не одриваючи погляду від Кулі, питає:
— А така є?
— Батько казав. Коли я була маленька, він її відкрив. А назву дали потім.
— Гаразд… Малюй свої знаки. Може, й ти щось відкриєш…
— А ти як гадаєш, — грубіянить Алька, — і без ваших хитрощів усе відкрию…
— Мовчи!
Карен тихо свиснув, і діти шмигнули під зелене шатро низького дерева. Тут наче в альтанці. Пап іде стежкою з байдужим виглядом, а це означає, що він когось шукає. Пап проходить за два кроки від дерева; йому й на думку не спадає, що його вихованці під гіллям. Вихователь повернеться не скоро.
Сад “Вікторії” — як маленький густий ліс. Переплетене гілля, крихітна галявина, спокійний струмок, синє небо, плями сонячного світла на траві — все як удома, в лісовій школі, навіть ялинові шишки, і шелестіння листя від несподіваного вітру, і свист невидимих пташок.
Той, хто бодай раз літав на “Вікторії”, згадує перш за все не темний колодязь космічної ночі, а всипані глицею стежки, схожий на лісового спрута пень і думає: “Наступного разу обов’язково посиджу на тому пні”. Але дивно: притягальна сила зірок вабить пасажирів із саду в каюти, зали, на палубу — туди, де звично чекаєш суворого гудка сирени, де людина внутрішньо готується ступити в новий світ. Чудовий ліс “Вікторії” звичайно безлюдний.
— Нитка Чумацького Шляху… Туманність Андромеди… Крабоподібна…
— Спалах… Це вибух надзірок…
— І малому зрозуміло! Карене, Кулю час повернути!
— Не панікуй! їх дві на кораблі. Ця поки що не потрібна.
— А що то за червона лінія?.. Невже наш шлях?
— Спокійно. Запитання — ще не відкриття. Треба порівняти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мільйон і один день канікул» автора Велтистов Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МІЛЬЙОН І ОДИН ДЕНЬ КАНІКУЛ“ на сторінці 6. Приємного читання.