Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА»

Тільки-но їх ми обох повбиваємо, батька і сина,

Будеш убитий і ти, як наважишся разом із ними

Діяти в домі цьому, – за це накладеш головою.

А коли збройно ми сили позбавимо вас життьової,

220] Тож і майно те, що в домі а чи поза домом надбав ти,

Ми з Одіссеєвим разом змішаємо. І не дозволим

Ані синам твоїм жити надалі у домі, ні дочкам,

Ані дружині поважній по місту ходить на Ітаці».

Так говорив він, і серцем Афіна розгнівалась дужче,

225] Й гнівними стала словами корити вона Одіссея:

«Ні, Одіссею, нема в тебе сили й відваги, з якою

Ти через білораменну Єлену, хорошого роду,

Бився під Троєю всі дев'ять років колись неустанно

І багатьох повбивав у тій січі кривавій. Твоїм же

230] Намислом широковуличне місто Пріамове взято.

Як же тепер, до дому й маєтків своїх повернувшись,

Замість подужать отих женихів, ти втрачаєш одвагу?

Йди ж бо, мій любий, ставай біля мене й дивися, – побачиш,

Як, виступаючи тут проти зграї мужів зловорожих,

235] Ментор, Алкімів син дужий, віддячить тобі за турботи».