Розділ «ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА»

Не зачинивши. А в них непоганий знайшовся вивідач.

Йди, богосвітлий Евмею, і двері замкни до комори

Та подивись, чи це робить котра із жінок, чи Мелантій,

Д оліїв син, бо на нього найбільшу я маю підозру».

160] Поки вони між собою провадили стиха розмову,

Знов до комори Мелантій, козиний пастух, уже крався,

Щоб пречудової зброї внести. Свинопас богосвітлий

Це спостеріг й Одіссеєві мовив, що був недалеко:

«О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!

165] Знов ця людина мерзотна, як ми із тобою й гадали,

Крадеться в нашу комору. Отож-бо скажи мені ясно –

Там його вбить, якщо в силі я буду його подолати,

А чи сюди привести, щоб від тебе прийняв він покару

За незліченні злочинства, що в домі твоєму він коїв».

170] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

«Я з Телемахом удвох женихів отих високодумних

Стримувать буду в господі, хоч дуже вони напирають.

Ви ж обидва, назад йому руки і ноги скрутивши,

Киньте в комору його й зачиніть за ним двері гарненько.

175] Звитою линвою потім зв'язавши кругом, якнайвище