Розділ «ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА»

Маю таке женихам призначити сьогодні змагання.

Хто тятиву якнайлегше у спритних долонях натягне

Й всі он дванадцять сокир крізь вушка стрілою прошиє, –

Разом із ним я піду, залишивши подружню оселю,

580] Гарну й красиву таку і набутку всілякого повну.

Мабуть, не раз і у сні я згадувать буду про неї».

Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Гідна пошани жоно Одіссея, сина Лаерта!

Не відкладай ти надалі змагання цього в своїм домі.

585] Прийде раніше в оселю свою Одіссей велемудрий,

Ніж доторкнутись до лука між ними хто-небудь устигне

І, тятиву натягнувши, стрілу крізь залізо пропустить».

В відповідь знову розумна сказала йому Пенелопа:

«Хтів би ти, гостю, мене розмовами в домі моєму

590] –Тур розважати, то сон моїх вій не торкнувся б ніколи.

Зовсім, проте, неможливо без сну повсякчасно лишатись

Людям. Адже наперед безсмертні накреслюють долю

Кожному смертному, хто на землі цій живе плодоносній.

Мабуть, до верхніх покоїв тепер я уже піднімуся,

595] Ляжу на ложе самотнє, зітхань моїх сповнене тужних,