Розділ «ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА»

Славному серед богів Одіссеєві мужньому рану

Перев'язали майстерно і чорную кров замовлянням

Затамували, й швиденько до отчого дому вернулись.

Там Одіссея Автолік з синами від ран лікували,

460] Потім дарами коштовними щедро його наділили

Й допомогли йому виїхать скоро на рідну Ітаку

З радісним серцем. А дома отець його й мати поважна

Радісно сина зустріли й розпитувать стали у нього,

Як він придбав отой шрам. Він усе розповів їм докладно,

465] Як білим іклом на ловах кабан його дикий ударив

В час, коли він на Парнас із синами Автоліка вийшов.

Жінка старенька тим часом, до шраму торкнувшись руками,

Зразу впізнала його – і ногу із рук упустила.

Впала в мідницю нога Одіссеєва, й мідь задзвеніла,

470] Посуд убік нахиливсь, і на землю вода розлилася.

Радість і сум охопили їй душу, очі сльозами

Зразу наповнились, голос дзвінкий мов застряг їй у горлі.

До підборіддя його доторкнувшись, вона говорила:

«Ти ж – Одіссей, моя люба дитино! А я не впізнала,

475] Поки ноги не торкнулась мого владаря дорогого!»