Розділ «Частина четверта «САТУРНА» МАЙЖЕ НЕ ВИДНО»

Рудін обняв дівчину, і поцілунок припав у скроню, бо Галя засоромилася і відхилилась.

Усім було гарно, ї тільки ніяково почував себе Щукін. Рудін згадав про нього і відрекомендував його Маркову.

— Я зобов'язаний висловити вам подяку… — почав Щукін, як видно, заздалегідь продумані слова.

— Не треба, не треба, — перебив його Марков. — Найважливіше для себе зробили ви самі. І я радий за вас.

Але що б там не було, скільки б важливого Щукін не зробив, а при ньому Марков і Рудін відверто говорити не могли. Рудін коротко повідомив, який документ у них є і вони стали обмірковувати, що робити далі.

В цей час з'явився Бабакін. Знову обійми і, здавалося б, пусті, а насправді такі промовисті слова і фрази.

— Годину тому, — розповідав Бабакін, — я дізнався що з міста чухрають останні фріци, і вирішив, що більші мені торгувати не треба. Забіг до свого ларка, взяв рацію і сюди, додому… Але про Кравцова нічого не знаю, — винувато сказав він Маркову.

— І ми теж нічого, але я твердо вірю, що він вирине, — сказав Марков.

— Факт, вирине! — переконано вигукнув Бабакін. — У нього прорветься його знамените нетримання рішучості і… порядок!

Згадали про Добриніна, підвелися і мовчанням вшанували його пам'ять. Потім говорили про Савушкіна, який після проведеної ним операції з Щукіним перебував тепер на зв'язку при підпільному обкомі партії.

Про сон ніхто й не думав. Проговорили всю ніч А вранці пішли до міста зустрічати свої війська…

Коли в потоці машин з мотопіхотою до них наблизилася явно командирська машина — трофейний пом'ятий «оппель-адмірал» з відкритим верхом, Марков вийшов на дорогу і підняв руку.

— В чому справа? — сонним голосом спитав моложавий генерал, що сидів поряд з шофером.

— Мені терміново потрібен начальник вашої розвідки або особливого відділу…

Генерал оглянув Маркова стомленими очима.

— Навіщо?

— У справах служби, товаришу генерал, — ледь посміхнувся Марков.

Генерал обернувся до офіцерів, що сиділи позаду.

— Вилазь, друже Іващенко. Годі кататися, треба працювати,

З машини вибрався щуплий полковник у пенсне на тонкому з горбинкою носі. «Оппель» помчав далі…