Розділ «Частина третя КОЖНУ ХВИЛИНУ — В БОЮ»

— Можна звернутись? — Добринін намагався віддано дивитись в очі генералові.

— Що скажеш?

— Я абсолютно не знаю, про що йде мова. Я служу тут недавно.

Генерал Пулька ткнув пістолетом у того полухінця, котрий зізнався в поділі добра.

— Хто це такий?

— Правда, він нічого не знає Він у нас новенький, і взагалі він Святенник.

— Гаразд. Лишайся, Святенник. — Пулька пістолетом показав Добриніну далекий куток кімнати. — Сядь там і жди.

Саме тоді в дверях з'явився фельдшер Фоломін, який нічого не знав про приїзд Пульки. В руках у нього була каністра з спиртом, по яку його вирядили кілька хвилин тому полухінці. Його поява всіх розвеселила. Відібрали у нього каністру, а самого фельдшера вивели разом з іншими.

Генерал сів до столу.

— Ану, подивимось, що тут п'ють ці мародери.

Офіцер, який лишився в кімнаті, налив з каністри спирту в кухоль, ковтнув з нього і крякнув.

— Чистий аптекарський, — доповім він з захопленням в очах.

— Дай сюди.

Пулька повільними ковтками винив половину кухля і закусив шматком сала. Потому обернувся до Добриніна.

— Значить, Святенник Сорокін? Правильно?

— Так точно! — Добринін підхопився і виструнчився.

— Ти що, тверезий?

— Так точно, тверезий.

— А що ж ти тут робив?

— Примушують, от і сидів. У мене виразка шлунка.