TextBook Добринін виконав цей наказ. Пулька поставив табурет перед шеренгою полухінців, сів на нього, мов на коня, широко розставивши свої короткі ноги, і пістолетом, як пальцем, поманив до себе заступника Полухіна. Той ступив крок уперед.
— Ну, пане майор доблесної російської визвольної армії, як ти себе почуваєш?
— Поганенько почуваю, — тихо відказав майор.
— Красти умієш, а пити ще не навчився.
— Аж ніяк ні.
— Де вагони з добром? — гаркнув Пулька.
— Не можу знати.
Пролунав постріл. Майор сів на підлогу, повалився набік.
— Прибрати! — наказав Пулька.
Добринін одним вухом чув, що кілька днів тому полухінці на якомусь полустанку захопили вагон з цінними речами, і ще якусь хвилину тому, під час п'янки, вони вихвалялися отим своїм завоюванням. Напевно, Пулька цікавився саме цим добром.
Генерал поманив пістолетом іншого.
— Де вагон з добром?
— Поділили порівну, — відрапортував полухінець.
— Солдат, який супроводжував вагон, говорив вам, що добро належить німецькому генералові?
— Так точно, говорив.
— Так. Усе вже спустили?
— Аж ніяк ні, не встигли.
Пулька оглянувся на свій почет.
— Взяти його і всіх інших. Розшукати все до нитки.
— Виходь по одному! — наказав хтось із офіцерів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «"Сатурна" майже не видно» автора Ардаматскій Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя КОЖНУ ХВИЛИНУ — В БОЮ“ на сторінці 62. Приємного читання.