Розділ «Частина друга «ЗІЛЛЕ» ГРАЄ…»

— Чекайте-но. Документи для диспетчера привезли?

— Привіз.

— Давайте. У нас з ним сьогодні зустріч.

— Де? Коли? Сьогодні ж — Бусаров! — насторожено опитав Гурєєв.

— Бусаров, я сказав ясно, приїде до Москви увечері. А диспетчер вже за годину мене чекатиме на тій станції, де ми пересідали з поїзда на поїзд. У нас побачення з ним у крамниці культтоварів.

— Поїдемо всі разом, — тоном наказу сказав Гурєєв.

— Він знає тільки мене.

— Нічого, ми з Леоновим рекомендуватися йому не будемо, постоїмо збоку для порядку.

Очевидно, Гурєєв зажадав цього з тією ж метою: перевірити агентів.

Через хвилину Безпалов уже говорив по телефону з Весеніним, що перебував у Кратові.

— На дванадцяту всі три будуть там, у крамниці. Там ми його й беремо. Пильнуйте, він потрібен лише живий.

Ця маленька крамничка, що торгувала культтоварами, містилася біля базару. У неї було два входи: один — з вулиці, другий — з базару. Не можна сказати, що покупці так і сунули в цю крамничку. По-перше, поряд Москва; по-друге, мало спаде на думку в час війни придбати патефон чи півбаян. Єдиними активними покупцями були тут місцеві дітлахи, але останнім часом і вони не забігали — вже другий тиждень на дверях крамниці висіло оголошення «Зошитів нема».

За півгодини до дванадцятої продавцями крамниці стали Весенін і Чувихін. Потім у крамниці з'явилися три покупці. Всі вони також були співробітниками держбезпеки. Один з них повинен був зіграти роль завербованого Зіловим диспетчера, він був у залізничній формі. Нарешті для природності до крамниці зайшли й дві дівчини, які повинні були купувати репродукції картин для оздоблення гуртожитку. Так що, коли Зілов, Гурєєв і Леонов увійшли в крамницю, вони побачили цілком вірогідну картину торгуючої точки.

Гурєєв і Леонов зупинились біля дверей і почали роздивлятися прикріплені на стіні плакати. Зілов підійшов до прилавка, сказав щось покупцеві в залізничній формі і попрямував до виходу. Залізничник — за ним. Як тільки вони пройшли повз Гурєєва, той пішов за залізничником. Але тієї ж миті біля виходу опинилися ще два покупці. Залізничник різко відсахнувся від дверей і спиною штовхнув Гурєєва, який ішов за ним; той хитнувся, і в цей час його схопили за руки, збили з ніг і притисли обличчям до підлоги. Його обеззброїли, зв'язали, через чорний хід винесли з крамниці і поклали в машину.

— До управління! — наказав шоферу Весенін. Усе це відбулося за лічені хвилини…

«Зілле» — «Сатурну».

«І досі Леонов виходить на явочну адресу. Гурєєва нема. В чому справа? У Зілова почалося якесь ускладнення після простуди. Звернутися до лікаря по допомогу боїмося. Вечорами температура у нього дуже висока. А головне — нема кур'єра. Як бути? «Зілле».

«Сатурн» — «Зілле».

«Дуже співчуваємо Зілову. Спробуйте звернутися за порадою до продавця якоїсь віддаленої від вас аптеки. На зустріч з кур'єром більше не виходьте. Останні відомості диспетчера дуже цінні, добре заплатіть йому. Гроші вишлемо скоро. Запитайте в нього, чи не готується перекидання військ з Центрального фронту на інший. Це дуже важливо. Чи не міг би Бусаров провести операцію з ангаром сам? Ми скинемо все, що для цього потрібно. Привіт. Доктор».

«Зілле» — «Сатурну».