Розділ «Частина перша НАЗУСТРІЧ ВОРОГОВІ»

— Тут, глядіть, обережніше. Фріци у вас будуть поруч, а в Мінську вони вже показали себе.j

— Вовка боятися — в ліс не ходити, — усміхнувся Бабакін.j

— Ну, ну… — товариш Олексій ще раз критично поглянув на Бабакіна, потім — на годинник. — А нумо, товариші, збиратися.

З першою, ще негустою темрявою вони пішли. Бабакін і Завгородній у вікно бачили, як вони перетнули вулицю і один за одним зникли в проломі паркана.

— Хто б міг подумати, що станеться таке… — зітхнув Завгородній. — Ну годі. Допоможи мені спалювати мости.

Два бідони бензину вони розлили всередині будинку. Решту винесли на подвір'я і там облили стіни всіх будівель. Один бідон Завгородній випорожнив у емку, на сидіння. Потім намочив бензином ганчірку і витяг з кишені сірники:

— Ну, давай. До побачення.

Бабакін вийшов на вулицю і попрямував до центру міста. Він не дійшов ще й до першого перехрестя, як за його спиною з ревінням і тріском до неба шугонуло синьо-жовте полум'я.

Розділ 3

Розвідувальний центр «Сатурн», націлений на Москву, був створений абвером перед самим нападом на Радянський Союз.

Чим було викликано створення цього спеціального центру? Відповісти на це запитання нелегко: все, пов'язане з абвером — німецькою військовою розвідкою — відбувалося в глибокій таємниці. Шеф абверу Канаріс не любив залишати слідів. Відомий його вислів, що розвідник, який дбає про свій архів, самогубець. Проте дещо можна зрозуміти, простеживши події того часу, висвітлені в документах або в мемуарах, на які неймовірно плодовитими виявились недобиті гітлерівці, в тому числі й працівники абверу.

Коли вже перекидали дивізії до радянських кордонів, відбулася розмова Гітлера з Канарісом «про російську проблему». Ця розмова фігурує в мемуарах, у листуванні і навіть у деяких службових документах. Згадана вона була, зокрема, і на Нюрнберзькому процесі.

Що ж до мемуарів, то виклад цієї розмови в них залежить від того, ким вони написані, з якою метою і де видані. Так, в одному випущеному в Мюнхені мемуарному творі автор його, згадавши про цю розмову Гітлера з Канарісом, робить категоричним висновок, що коли б Канаріс не був зрадником, ця розмова могла зробити зовсім іншим кінець усієї російської кампанії. Тут що не слово, то неймовірна тупість або зловмисна брехня. Результат війни не залежить від розмов. Уже що-що, а поговорити Гітлер умів… Нарешті, якщо повірити цьому запізнілому адвокатові Гітлера, Канаріса слід вважати ледве чи не захисником інтересів Радянського Союзу. А тим часом Канаріс був одним з найнебезпечніших наших ворогів. Він смертельно ненавидів нашу країну, фанатично бажав її розгрому, а, зрозумівши раніше від інших, що Радянський Союз виявився Гітлерові не по зубах, він зробив усе, що міг, для того, щоб вселити нашим західним союзникам думку не поспішати з реальною допомогою СРСР, а то й взагалі відмовитися від союзництва, вступивши у війну на боці Німеччини…

У Лондоні в свій час вийшли мемуари, в яких не менш категорично доводилося, що у вищезгаданій розмові Гітлера з Канарісом розумний адмірал, мовляв, не міг протягом кількох годин переконати Гітлера в тому, що Росія — небезпечний противник. І знову брехня. Відомо, що пущений Гітлером вислів «Росія — колос на глиняних ногах» належить Канарісу.

Дурниця! Ніякого конфлікту між Гітлером і Канарісом у той час і бути не могло. І той і другий російську кампанію починали в ореолі слави покорителів Європи. Все здавалося їм легкодосягненним. І обидва вони були переконані, що Росія — це колос на глиняних ногах.

— Ударте залізною палицею по цих ногах ззаду, а я зроблю все інше…

Ця фраза Гітлера наводиться в кількох описах розмови, як і фраза Канаріса про те, що в потрібний момент найдосвідченіші його люди опиняться за спиною Кремля.

Гітлер порекомендував Канарісу в Росії діяти сміливо, впевнено і не гребувати ніякими методами.

— Якщо, діючи в Чехословаччині, Норвегії і Польщі,— сказав Гітлер, — нам ще доводилось пам'ятати про традиційні симпатії до цих країн лідерів англосаксів, то в Росії все допустимо, аби лише повалити більшовицький режим. І тоді ті ж самі західні лідери своїми руками надінуть на нас ангельське вбрання.

Канаріс із цим цілком погодився.