— І не подумаю. Назад! Ти що, збожеволів! Щоб під воду затягло? Як дурне теля? Не здумай лізти, — тягнув я його що було сили.
— Та добре вже. Не полізу, — сердито озвавсь він. — Пусти.
Ми стояли по коліна у воді і дивились на ті дивні бульбашки. Ще хвилина, і все затихло.
— Ну от, — порушив мовчанку Митько. — Все. Ех, така нагода!
— Схопило б тебе за ногу, була б тобі нагода!
— При чому тут нога! Хіба ти не розумієш? Це ж, може, наш єдиний шанс. І так безглуздо його втратити.
— Так-то воно так, — і собі зітхнув я. — Але ж не ризикувати життям!
— А всі великі дослідники! Багато б вони відкрили, якби не ризикували? Багато? А ти все зіпсував! Та якби вони були такі, як ти, світ, мабуть, не знав би й половини того, що знає тепер!
— Такі, як я! Так, виходить, я винен у тому, що не пустив тебе, може, на певну смерть? А коли б воно тебе вхопило, мені що, ліхтариком його по голові бити? Воно і мене разом із ліхтариком проковтнуло б!
— Ну добре... Це я так, спересердя, — промимрив Митько. — Пробач... Тс-с-с, — прошепотів, торкнувшись мого плеча.
— Що?
— В кущах зашаруділо.
— Та, уже вчувається, — махнув я рукою. — Ходімо.
— Ходім. — Ми повернулися до куреня, і залізли усередину. — Ну то вигадки чи не вигадки? — з'єхидничав Митько.
— Мабуть, таки правда.
— «Мабуть»... Ще й зараз не вірить! Хочеш, я тобі почитаю?
— Я хочу спати.
— То ти засинай, а я читатиму. Про палеозойську еру, згода?
— Читай, краще запам'ятаю.
— То слухай: «Якби ми з вами опинились у лісі кам'яновугільного періоду, то навряд чи у вас склалося б приємне враження...»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «МИТЬКОЗАВР ІЗ ЮРКІВКИ» автора Стельмах Ярослав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ VIII“ на сторінці 2. Приємного читання.