РОЗДІЛ VI,

який проливає світло на наших предків і ще на дещо. Ну й Митької

— Скажіть, які молодці, — дивувалась бібліотекарка, коли ми втретє прийшли міняти книжки. — Цілими днями читають. А ви не перевтомитесь?

молодці, — бурмотів, виходячи з бібліотеки, Митько. — Стільки читати — з глузду можна з'їхати.

— Невже тобі нецікаво? — питав я.

— Звичайно, цікаво. От тільки не звик я подовгу над книжками сидіти. Це ж подумати тільки — дев'ята за якийсь тиждень.

А на восьмий день вивчення зоології Митько висловив сміливе наукове припущення, яке я захоплено сприйняв.

— Сергію, — сказав він, притискаючи книгу до грудей. — Я все зрозумів. Не там ми шукаємо.

— Тобто?

— А от послухай. Я тут собі дещо виписав. Тільки не перебивай. — Він узяв до рук учнівський зошит і набрав повні груди повітря:

— «Багато свідчить про те, що в кінці силуру і на початку девону», — це періоди такі, — пояснив Митько. — Знаєш, у зоології там,' геології, весь час існування земної кулі поділений на періоди. Так от, значить, «у кінці силуру і на початку девону, десь із триста мільйонів років тому, на землі трапилась якась різка переміна. Саме тоді вперше з'явилися риби, близькі до відомих нам сучасних видів. У них були справжні кістяні щелепи, луска з налягаючих одна на одну пластин. Плавці мали своєрідний вигляд— нагадували маленькі весла з торочкою з м'яких променів. Ось чому цих риб назвали кистеперими.

Мало того, що вже тоді їм були властиві важливі риси, характерні і для сучасних риб, одна з груп кистеперих поклала початок формам, котрі освоїли суходіл і стали нашими прямими предками».

— Нашими предками? — скрикнув я. — Якісь риби!

— Авжеж, — спокійно відповів Митько. — Ось і малюнок є, — тицьнув він мені під ніс якусь поторочу.

— Ну й страховидло! Отже, ти хочеш переконати мене, що це твій прапрадідусь?

Митько закашлявсь і хотів був щось гостре відповісти, — я бачив це по ньому, — але свідомість того, що він зараз дивиться на мене з вершини надбаних знань, одтіснила самолюбство на другий план.

— Чому ж це тільки мій? І твій також.

— А може, в мене інші предки? — спитав я несміливо.

— Ніяких інших! Ти що, від своїх родичів відмовляєшся? Оце єдині предки для всіх! — вигукнув нетерпляче Митько. — Ти будеш слухати чи ні?

— Буду, буду, — мерщій згодивсь я і ще раз зиркнув на малюнок.

— «Слід зазначити, що до початку девонського періоду суходіл дуже відрізнявсь од того, який ми бачимо сьогодні. Саме у воді розвивалось багате тваринне й рослинне життя, а на суходолі, що являв собою переважно голий камінь, життя, очевидно, ще не з'являлось.