TextBook — Я хотів тільки добра для нас усіх.
— Ви хотіли, не маю сумніву. Але як невміло була поставлена справа! Все було зроблено похапцем, необдумано, починаючи з занадто крикливої, багато обіцяючої реклами про пароплав і кінчаючи заходами безпеки, про які ми говорили з вами перед виходом «Титаніка» в море. Ви вважали їх чистісінькою формальністю, хоча я застерігав вас проти цього! — екселенц вставив монокль і відкрив справу «Титаніка».
Президент Вайт-Стар-Лайн втупив очі в свій манікюр.
— Якби можна було передбачити…
— Передбачати треба завжди, любий Ісмей. Розгляд справ слідчою комісією пошкодив нам більше, ніж провал з рекордом. Як ви могли бути таким легковажним, щоб примушувати командора Сміта та інших офіцерів після того, як…
— Я ніколи не примушував капітана. Я був тільки пасажиром. На капітанові лежала цілковита відповідальність, — захищався сер Брюс.
Екселенц насупився.
— Офіцер Лайтолдер і старший інженер Белл показали проти вас. — Він ляснув рукою, по папці. — Ваші виправдання перед комісією викликали осуд і хвилю незадоволення. В очах громадськості справжній винуватець — ви. Не капітан Сміт, а ви — представник судноплавної компанії! Такого ще не бувало. Цю помилку вибачити не можна. Крім того, згадали, як ви врятувалися…
— Що ж, я повинен був потонути? Монокль екселенца блиснув.
— Кажуть, що на борту лишалися ще діти й жінки, коли ви сіли в шлюпку.
— Вам доводилося коли-небудь переживати аварію на морі, екселенц?
— Ні. Подробиці мене абсолютно не цікавлять.
— Але я теж тільки людина!
Екселенц одвернувся і глянув у відчинене вікно. В Лондоні була весна. На деревах і кущах уже розпукувалися бруньки. На вітах весело співали пташки.
— Ви теж тільки людина? Це не виправдання для сера Брюса Ісмея перед світом. Ви високо літали… та низько сіли. В цьому ваше лихо, шановний! — Він похлопав рукою по справі «Титаніка».
Обличчя сера Ісмея посіріло.
— Я розраховував на вас, екселенц. Кінець кінцем, у нас спільні інтереси.
— З тими, хто програв, нема бажання вести справи.
Запала важка мовчанка. Сер Брюс дивився на чоловіка за письмовим столом, який, не звертаючи на нього ніякої уваги, знову поринув у роботу. Президент промовив:
— Я розумію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Корабель приречених» автора Крупкат Гюнтер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „А ПОТІМ НАСТАЛА ТИША…“ на сторінці 5. Приємного читання.