TextBook Біля криниці стояла величезна дубова діжка. Час від часу в неї наливали води, щоб нагрівалася на сонці. Щодня Варочка набирала з діжки літепла, поливала квіти та вишеньки коло хати.
Варочка зачерпнула води й понесла до палісадника. Зирк на відеречко, а там бджола плаває.
Варочка поставила відерце й почала розглядати бджолу. Чи скупатись їй захотілося, чи води напитися? Бджола борсалася у воді, намагалася змахнути крильцями, та вони намокли, і нічого з тих силкувань не виходило. Еге, вона ж не злетить, ще й потонути може!
Але Варочка боялася навіть доторкнутись до бджоли: ще вжалить. І тоді вона загукала:
— Дениску-у! Сюди, скоріше!
— Ну чого там? — почулося звідкілясь згори.
— Тут бджола…
— Оце здивувала! Хіба я бджоли не бачив? Он їх скільки літає!
— Ой, тоне! — закричала Варочка.
Дениско шурхонув з вишні, де він рвав ягоди на вареники. Плутаючись у картоплинні, підбіг до Варочки.
— Хто тоне? Де?
— Бджола… у відеречку.
Дениско — хлопчина метикуватий. Знайшов трісочку і вихопив нею бджолу.
— І що тепер з нею робити? — подививсь на Варочку, що ніяк не могла заспокоїтись.
— Це, мабуть, з колгоспної пасіки бджола. Давай віднесемо туди!
У липовому гаю — ціле містечко з голубих, білих, червоних будиночків. Вулики, мабуть, для того пофарбували в різні кольори, щоб легше було бджолам домівку знаходити.
Біля куреня, під старою липою, сидів пасічник дядько Антін, щось стругав.
— Ваша? — Дениско розчинив коробочку, в якій повзала бджола.
Пасічник вийняв з кишені окуляри, примружився:
— Авжеж, моя! Свою худібку я завжди впізнаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Олень на тому березі» автора Чухліб Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПІЛОТКА ЛІЩИНОВИХ ГОРІХІВ“ на сторінці 6. Приємного читання.