Розділ «ПІСНЯ ТОНЕНЬКОЇ ОЧЕРЕТИНИ»

Старий Мурах ще й голубі віконниці прилаштував на вікна.

— Ну, щасти тобі, Кульбабко, в новій оселі! — побажав він — Може, й рідня твоя повернеться. Бо який же то ліс — без зайців?

Мурахи-будівельники, позбиравши свої інструменти, вишикувались і закрокували до мурашника. Попереду біг руденький Муравчик, а позаду всіх повільно шкутильгав старий Мурах.

Цілий день перебиралися Ведмеді до нової хати. Тато з мама переносили меблі, посуд, а ведмедик Клиш-Клиш — свої іграшки.

— Чи нічого не забулися? — час від часу перепитував тато.

— Та наче все взяли, — відповідала мама. Коли нарешті полягали спати, вона побажала:

— Спокійної ночі вам на новому місці!

Але чомусь нікому не спалося.

Тато Ведмідь крутився на печі, кректав: «Щось мені жарко тут».

— То, може, постелити на підлозі? — сказала Ведмедиха. Але й там Ведмідь не міг заснути.

— Може, відчинити двері, щоб вітерець повівав?

Відчинили двері й вікна, а сон не йшов.

І Клиш-Клиш перевертався в ліжечку.

— Мамо, подушка тверда! — жалівся він.

— Ось я підіб'ю тобі подушку. Ой, яка пухкенька! Спи.

— Мамо, хтось у вікно заглядає!

— Та це місяць зійшов.

І довго так переверталися Ведмеді з боку на бік, аж тут почулося від порога:

Мене ніхто не бачить,

Удень не помічає.