TextBook — Давай, давай, Норде! — кричав я йому, щосили тікаючи від нього.
На серці у мене буяла радість: з кожною хвилиною я наближався до мети. «Ніщо так не здружує, як спільний ворог!» — Подумав я і похвалив себе за цей афоризм. Можливо, хтось з людей уже проголосив цей вислів раніше, але серед котів я, безперечно, маю пріоритет.
Ми пробігли з Нордом вже добру половину шляху. Я сидів на деревці, віддихуючись, готуючись до чергової перебіжки, коли пес, замість того, щоб повернутись до будки, як він робив це щоразу, раптом насторожив вуха і прислухався. Мить він стояв нерухомо, потім з гавкотом рвонувся вперед, туди, куди я його й вів.
Я зітхнув на повні груди.
— Нарешті!.. Фу-у...
Сплигнувши з деревця. я пробіг кілька сот метрів і виліз на самий вершечок іншого деревця, звідки було не тільки добре видно все, що робилося біля ставка, а й чутно розмови.
Пуголовиця стояв з гвинтівкою на березі, а Ракша з своїм напарником тягли волок. Вони побачили Норда, коли той виринув з темряви.
— Собака! — злякано крикнув Пуголовиця. — Тікайте! Собака! В цю мить од будки заволало:
— Аля-ля-ля! Бери його! Бери! Аля-ля-ля!
Норд метнувся до злодіїв і загавкав все дужче, готовий стрибнути в воду. Ракша і той, що з ним, кинули волок і по воді дременули до автомашини. Пуголовиця злякано тупцював на місці.
— Візьми його, чорта! — ледве промовив Ракша, бо від страху в нього не попадав зуб на зуб.
Але Пуголовиця теж боявся собаки і тільки безпорадно крутився.
— Візьми, кажу тобі ! — прохрипів Ракша. — Бо тобі ж буде гірше!
Лемент старшого вартового наближався, Норд ось-ось готовий був кинутися на Ракшу, і Пуголовиця наважився. Він схопив за ремінець і потяг собаку до себе, а злодії вискочили на берег і побігли до машини.
— Я стрілятиму в повітря! Не бійтесь! — кинув їм навздогін Пуголовиця і стрельнув раз, вдруге.
Коли машина загула, Пуголовиця відпустив собаку і зчинив крик:
— Сюди! Сюди! Караул!
А за півгодини біля ставка було вже повно народу. Прибули директор, решта охорони, робітники рибгоспу. Я теж прибіг на місце злочину, бо собака тепер був на міцному ремінці.
Директор Кость побачив мене і здивовано промовив:
— А ти чого тут?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим» автора Багмут Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Я СТАВЛЮ НА КАРТУ ЖИТТЯ!“ на сторінці 2. Приємного читання.