Розділ «Книга третя»

— Бідолашний малюк. Вона добра до вас?

— Ну, звісно.

— Я хотів спитати — чи добра вона в ділі?

— Замовкніть.

— Замовкну. Ось побачите, який я винятково делікатний. А вона вміє...

— Ріні,— сказав я.— Прошу вас, замовкніть. Якщо хочете бути моїм другом, замовкніть.

— Мені не треба хотіти бути вашим другом. Я є ваш друг.

— Тоді замовкніть.

— Гаразд.

Я підійшов до ліжка й сів поруч Рінальді. Він тримав у руці свою склянку й дивився в підлогу.

— Ви розумієте, Ріні?

— Ще б пак. Скільки живу, я наражаюся на священні почуття. Але у вас майже ніколи їх не помічав. Що ж, певно, ви теж їх маєте. — Він дивився в підлогу.

— А ви ні?

— Ні.

— Ніяких?

— Ніяких.

— I я міг би говорити щось там таке про вашу матір і щось там про вашу сестру?

— I щось там про вашу сестру, — швидко мовив Рінальді.

Ми обидва засміялися.

— Ото ще надлюдина, — сказав я.