Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

Коли боцмана вели назад до його каюти, матроси проводжали його гнівними вигуками й погрозами. Айртон тільки знизував плечима, викликавши цим ще дужчу лють команди, й, аби її погамувати, знадобилося втручання Гленарвана та Джона Манглса.

Та леді Гелена не відступила. Вона не втрачала надії знайти пілях до серця цієї безжалісної людини і наступного дня сама пішла в каюту Айртона, щоб уникнути сцен, які супроводили його появу на палубі.

Протягом довгих двох годин ніжна лагідна шотландка залишалась віч-на-віч з верховодою каторжників. Гленарван блукав навколо каюти, охоплений тривогою, то прагнучи використати всі засоби, аби зламати Айртонове мовчання, то пориваючись негайно увільнити свою дружину від гнітючої розмови.

Але цього разу, коли леді Гелена вийшла з боцманової каюти, її обличчя світилося вдоволенням. Невже, розбуркавши в серці цього негідника останні крихти людяності, вона видерла в нього таємницю? Мак-Наббс, що перший побачив Гелену, не міг утриматися від недовірливого жесту.

Проте серед команди миттю поширилась чутка, нібито боцман вдався на вмовляння леді Гелени. Матроси зібрались на палубі швидше, ніж коли свисток Тома Остіна скликав їх на вчення.

Гленарван кинувся до дружини.

— Він розповів вам?

— Ні, — відповіла Гелена, — але поступаючись перед моїми проханнями, він зажадав говорити з вами.

— Люба Гелено, невже ви домоглися свого?

— Сподіваюсь, Едварде!

— Чи не пообіцяли ви йому чого, що я маю ствердити?

— Лишень одне, мій друже, — що ви докладете всіх зусиль, аби пом’якшити долю нещасного в майбутньому.

— Добре, люба Гелено. Хай приведуть до мене Айртона.

Леді Гелена пішла до себе, а боцмана відвели в кают-компанію, де на нього чекав Гленарван.

Розділ XIX

УГОДА

Щойно боцман опинився перед Гленарваном, вартові вийшли.

— Ви хотіли поговорити зі мною, Айртоне? — спитав Гленарван.

— Так, сер, — відповів боцман. — Віч-на-віч?

— Так, але я гадаю, якби й майор Мак-Наббс та пан Паганель чули нашу розмову, було б краще.