Розділ «ЧАСТИНА ТРЕТЯ»

Він помовчав трохи, тоді заговорив знову:

— Каї-Куму щось каже до них. Дикуни затихли… Слухають його…

— Очевидно, — сказав майор, — Каї-Куму, оберігаючи нас, має певну особисту мету. Він хоче обміняти полонених на ватажків свого племені! Та чи пристануть його воїни на такий обмін?

— Так… вони його слухають, — шепотів Роберт далі. — Вони розходяться… Одні повертаються до своїх хижок… інші залишають фортецю…

— Ти правду кажеш? — скрикнув майор.

— Так, пане Мак-Наббсе, — підтвердив Роберт, — Каї-Куму залишився сам з воїнами, що прибули в човні. Еге! Один з них прямує до нас.

— Злазь, Роберте, — наказав Гленарван.

Тут леді Гелена підвелася й схопила чоловіка за руку.

— Едварде, — мовила вона твердим голосом, — ні. я, ні Мері Грант не повинні потрапити живими до рук дикунів!

І, кажучи це, вона простягла Гленарванові набитий револьвер.

— Зброя! — вигукнув він, і очі його заблищали.

— Так! Маорійці не обшукують полонених: жінок. Але ця зброя, Едварде, — для нас, тільки для нас!

— Гленарване, — квапливо попередив Мак-Наббс, — сховайте револьвер! Це ще не на часі…

Револьвер зник під Гденарвановою одежею. Мата, що закривала вхід, одхилидася. Увійшов тубілець і подав знак йти за ним. Гленарван з товаришами, тримаючись щільною купкою, перетнули на й зупинилися перед Каї-Куму.

Навколо ватажка зібрались найзначніші воїни його племені. Поміж них вирізнявся маоріець, чия пірога приєдналась до піроги Каї-Куму там, де Погайвена впадає у Ваїкато. Це був кремезний чолов’яга років сорока з похмурим звірячим обличчям. Звався він Кара-Тете, тобто новозеландською мовою “Яросливий”. Каї-Куму ставився до нього з певною повагою, а вишукане татуювання Кара-Тете свідчило про його високе становище серед одноплемінців. А втім, спостережлива людина зрозуміла б: між. двома ватажками існує суперництво. Майор зауважив, що впливовість Кара-Тете дратувала Каї-Куму. Обидвое стояли на чолі могутніх племен Ваїкато й мали однакову владу. Отож хоч зараз Каї-Куму всміхався, в очах його залягла глибока ворожість.

Каї-Куму почав допит.

— Ти англієць? — спитав він Гленарвана.

— Англієць, — не вагаючись одказав той, розуміючи, що треба відповісти саме так, аби полегшити обмін.

— А твої супутники? — питав далі Каї-Куму.

— Мої супутники так само англійці, як і я. Ми мандрівники, наш корабель загинув. Але, коли хочеш знати, ми не брали участі у війні.