Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

— Але ви сказали нам: “Капітан Грант живий!”

— Ні. Я сказав: “Якщо капітан живий”…

— І додали: “То він на австралійській землі”.

— Так, він може бути тільки тут.

— Отже, вам невідомо, де він?

— Ні, сер, кажу вам: я гадав, ніби він загинув у хвилях або розбився об скелі.

Це від вас я почув, що він, можливо, живий.

— Але тоді що ж ви знаєте? — запитав Гленарван.

— Тільки одне: якщо капітан Грант врятувався, то він в Австралії.

— Де сталася аварія? — запитав майор Мак-Наббс.

Про це треба було спитати насамперед, але збентежений Гленарван хотів передусім дізнатися про долю капітана Гранта. Розмова, досі нелогічна й безладна, котра змішувала дати, факти й перестрибувала від питання до питання, відтепер стала розважливіша й поміркованіша; невдовзі всі подробиці цієї таємничої історії повстали перед слухачами чітко й послідовно.

Айртон відповів Мак-Наббсові так:

— Коли хвилі підхопили мене й змили з бака, де я тоді спускав клівер, “Британія” мчала просто до австралійського берега. До нього залишалось близько двох кабельтових. Отже, аварія сталася саме тут.

— Під тридцять сьомим градусом широти? — спитав Джон Манглс.

— Під тридцять сьомим, — ствердив Айртон. — На західному узбережжі?

— Ні, ні! На східному, — жваво відповів боцман.

— А коли сталася катастрофа?

— Уночі двадцять сьомого червня 1862 року.

— Точнісінько так! Саме те число! — вигукнув Гленарван.

— Тепер ви бачите, сер, — мовив Айртон, — я маю підстави казати: якщо каштан Грант живий, треба його шукати в Австралії й ніде інде.