— А що, як вони тебе упіймають? Що, як тебе хтось бачив?
— Про те, що я анімаг, відомо тільки вам трьом та Дамблдору, — сказав Сіріус, знизуючи плечима й продовжуючи поглинати куряче стегенце.
Рон штурхнув Гаррі ліктем і простяг два примірники "Щоденного віщуна". У першому був заголовок "Таємнича хвороба Бартеміуса Кравча", у другому — "Чарівницю з міністерства й досі не знайшли. До справи залучено міністра магії".
Гаррі проглянув статтю про Кравча. Кожне нове речення вражало: "не бачили на людях ще з листопада...", "будинок справляє враження покинутого...", "у лікарні магічних хвороб імені Святого Мунґо ухилилися від коментарів...", "Міністерство відмовляється підтвердити чутки про небезпечну хворобу..."
— Вони так це висвітлюють, наче він помирає, — повільно проказав Гаррі. — Але навряд чи він дуже хворий, якщо спромігся добратися аж сюди...
— Мій брат — особистий помічник Кравча, — повідомив Рон. — Він каже, що Кравч перепрацювався...
— Востаннє, коли я бачив його зблизька, він мав справді хворобливий вигляд, — повільно проказав Гаррі, й далі читаючи статтю. — Це було того вечора, коли з Келиха вилетіло моє прізвище...
— Так йому й треба — за те, що вигнав Вінкі, — холодно сказала Герміона. Вона гладила Бакбика, а той хрумкотів курячими кістками, що їх йому кидав Сіріус. — Мабуть, тепер шкодує... Нарешті відчув, як це — жити, коли Вінкі його вже не доглядає.
— У Герміони — нав'язлива ідея про ельфів-домовиків, — пояснив Рон Сіріусові, кинувши на Герміону похмурий погляд.
Сіріус, однак, зацікавився.
— Кравч звільнив свого ельфа-домовика?
— Так, на Кубку світу з квідичу, — сказав Гаррі й почав розповідати про те, як з'явилася Чорна мітка, про Вінкі, яку знайшли із затиснутою в руці чарівною паличкою Гаррі та про лють містера Кравча.
Коли Гаррі закінчив свою розповідь, Сіріус схопився на ноги й почав міряти кроками печеру.
— Якщо я правильно розумію, — сказав він за хвилину, розмахуючи черговим курячим стегенцем, — то вперше ви побачили цю ельфиню в ложі для шановних гостей. Вона зайняла для Кравча місце, так?
— Так, — одночасно вигукнули друзі.
— Але Кравч на матч так і не з'явився?
— Не з'явився, — сказав Гаррі. — Здається, він це пояснив тим, що був дуже заклопотаний.
Сіріус мовчки ходив. Тоді сказав:
— Гаррі, після того, як ви вийшли з ложі, ти перевіряв, чи чарівна паличка в кишені?
— Е-е-е... — Гаррі напружено згадував. — Ні, — сказав він нарешті. — Не було потреби її використовувати до того, як ми опинилися в лісі. А потім я запхав руку в кишеню і знайшов там лише всенокль, — він глянув на Сіріуса. — Думаєш, той, хто вичаклував Мітку, вкрав у мене паличку ще в ложі?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і келих вогню» автора Ролінг Джоан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ — Гультяй повертається“ на сторінці 6. Приємного читання.