— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ — Святковий бал

Різдвяного ранку Гаррі прокинувся якось раптово. Дивуючись, що ж це так несподівано його збудило, він розплющив повіки і майже впритул перед собою побачив величезні круглі зелені очі, що дивилися на нього з темряви.

— Добі! — вигукнув Гаррі, відсахнувшись від ельфа так різко, що ледь не впав з ліжка. — Не роби так!

— Добі пе-перепрошує, п-паничу! — злякано запищав Добі, відстрибуючи назад і затуляючи довгими пальцями рот. — Добі п-просто хотів п-привітати Гаррі Поттера з Різдвом і принести йому дарунок, паничу! Гаррі Поттер сказав, що Добі може часом приходити, щоб з ним побачитися!

— Усе нормально, — Гаррі все ще дихав швидше, ніж звичайно, хоч серце потроху заспокоювалося. — Лише... лише наступного разу штовхни мене абощо, а не нахиляйся наді мною так, як зараз...

Гаррі відхилив запони, взяв зі столика окуляри й надів їх. Його вигук розбудив Рона, Шеймуса, Діна й Невіла. Заспані і скуйовджені, вони визирали з-за ледь розсунутих запон своїх ліжок.

— Що, Гаррі? На тебе хтось напав? — сонно спитав Шеймус.

— Та ні, це Добі, — пробурмотів Гаррі. — Спіть.

— О! Дарунки! — Шеймус помітив чималу купу пакунків біля ліжка.

Рон, Дін і Шеймус вирішили, якщо вони вже прокинулися, то теж можуть узятися за свої дарунки. Гаррі обернувся до Добі, що стояв біля його ліжка, все ще переживаючи, що засмутив Гаррі. На петельці його чохла для чайника гойдалася ялинкова прикраса.

— Чи Добі може віддати Гаррі Поттеру дарунок? — невпевнено запитав він.

— Авжеж, можеш, — сказав Гаррі. — Е-е-е... Я теж для тебе щось маю.

Це була брехня. Він для Добі нічого не купив, але швидко відкрив свою валізу й вийняв зав'язану вузлом пару розтягнутих шкарпеток. То були його найстаріші і найнеулюбленіші шкарпетки, жовто-гірчичного кольору, що колись належали дядькові Вернону. Розтяглися шкарпетки через те, що Гаррі понад рік тому ховав у них стервоскоп. Він витяг стервоскоп і простяг шкарпетки Добі, кажучи:

— Вибач, забув загорнути...

Та Добі був надзвичайно задоволений.

— Шкарпетки — най-найулюбленіший одяг Добі, паничу! — сказав він, знімаючи з себе старі й надіваючи дядьковернонівські. — Я тепер маю їх аж сім, паничу... але, паничу Гаррі Поттер... — промовив він, вирячивши очі й натягши шкарпетки аж до трусів, — у крамниці помилилися, дали вам дві однаковісінькі!

— Ой, Гаррі, як ти міг не помітити! — зареготав Рон зі свого ліжка, закиданого обгортковим папером. — Слухай, Добі, візьми ще оцю пару, перемішаєш їх з тими, і буде, як треба. А оце твій светр!

Він кинув Добі пару щойно розпакованих фіолетових шкарпеток та сплетений місіс Візлі светр.

Добі був приголомшений.

— Панич такий люб'язний! — запищав він, низько кланяючись Ронові, а очі його знову наповнилися слізьми. — Добі знав, що панич великий чарівник, адже він — найближчий друг Гаррі Поттера, але Добі не знав, що панич такий великодушний, шляхетний, щедрий...

— Подумаєш, шкарпетки, — Ронові вуха порожевіли, і видно було, що йому дуже приємно. — Оце так... — він щойно розпакував дарунок від Гаррі — капелюх команди "Гармати з Чадлі". Рон одразу нап'яв його на голову. — Супер! — Капелюх страшенно не личив до Ронового волосся.