— РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ — Угорська рогохвістка

— Неймовірна красуня? Вона? — почала глузувати Пенсі Паркінсон, коли вперше побачила Герміону після появи Рітиної статті. — Цікаво, з ким вона її порівнювала — з бурундуком?

— Не звертай уваги, — гордо мовила Герміона, проминаючи з високо піднятою головою глузливих слизеринських дівчат, ніби їхнє існувало. — Гаррі, просто не звертай уваги.

Та Гаррі це не вдавалося. Рон з ним так і не заговорив, хоч повідомив про Снейпову кару. Гаррі мав невеличку надію, що вони помиряться за ті дві години, коли їм доведеться у Снейповім підвалі маринувати щурячі мізки, але саме того дня з'явилася Рітина стаття, і це лише додало Ронові певності, що Гаррі насправді насолоджується всією цією увагою.

Герміона була люта на них обох. Вона ходила від одного до другого, намагаючись примусити їх розмовляти між собою, але Гаррі був невблаганний: він заговорить з Роном тільки після того, як Рон визнає, що Гаррі не підкидав свого прізвища в Келих Вогню, і попросить вибачення за те, що обізвав його брехуном.

— Не я це все почав, — уперто повторював Гаррі. — Це він винен.

— Тобі ж без нього погано! — нетерпеливилася Герміона. — І я знаю, що йому без тебе теж погано...

— Мені без нього погано? — перепитав Гаррі. — Ні без кого мені не погано...

Але це була відверта брехня. Гаррі дуже любив бувати з Герміоною, але вона не могла йому замінити Рона. З Герміоною значно менше було веселих жартів, зате більше доводилося стовбичити в бібліотеці. У Гаррі ніяк не виходили ті замовляння-викликання, щось йому весь час заважало, а Герміона наполягала, що йому допоможе вивчення теорії. В результаті вони тільки те й робили, що весь вільний час сиділи за книжками.

Віктор Крум теж багато часу проводив у бібліотеці, і Гаррі було цікаво, чим він займається. Просто вчиться, чи вишукує щось таке, що допоможе йому виконати перше завдання? Герміона часто скаржилася на Крума — не тому, що він їй заважав, а тому, що з-за книжкових полиць за ним постійно підглядали дівчата. Вони хихотіли й заважали Герміоні.

— Він же навіть не вродливий! — сердито бурмотіла вона, зиркаючи на гострий Крумів профіль. — Він їм подобається лише тому, що знаменитий! Вони б на нього й не глянули, якби він не робив свій фунт Дурського...

— Фінт Вронського, — процідив крізь зуби Гаррі. Його покоробила Герміонина обмовка. Він уявив вираз Ронового обличчя, якби той почув, як Герміона патякає про якісь там фунти Дурського.

Дивно, але коли ви чогось боїтеся і віддали б усе на світі, щоб сповільнити час, він, навпаки, починає прискорюватися. Дні, що залишалися до першого завдання, минали так стрімко, наче хтось примусив годинникові стрілки рухатися удвічі швидше. Ледве стримувана паніка переслідувала Гаррі хоч би куди він пішов — разом з дошкульними коментарями про статтю в "Щоденному віщуні".

В останню суботу перед першим завданням усім старшокласникам, починаючи з третього класу, було дозволено відвідати село Гоґсмід. Герміона сказала Гаррі, що йому непогано було б на якийсь час покинути замок. Гаррі не треба було довго переконувати.

— А як Рон? — поцікавився Гаррі. — Може, ти б хотіла піти з ним?

— Ой... ну.. — почервоніла Герміона. — Я думала, що ми з ним зустрінемося в "Трьох мітлах"...

— Ні, — рішуче заперечив Гаррі.

— Ой, Гаррі, це ж так безглуздо...

— Я піду, але не зустрічатимуся з Роном і вдягну плаща-невидимку.

— Ну, нехай... — буркнула Герміона, — хоч я так не люблю з тобою говорити, коли ти в тому плащі. Ніколи не знаю — на тебе я дивлюсь, чи ні.

Отож Гаррі вдягнув у спальні плащ-невидимку, зійшов сходами вниз і рушив з Герміоною до Гоґсміда.