— РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ — Дикозор Муді

— То й тішся собі з професорки Вектор, — сумно огризнувся Рон.

Вони зайшли у вестибюль, заповнений учнями, що стояли в черзі за вечерею. Щойно примостилися скраю черги, як за ними прогримів голос.

— Візлі! Чуєш, Візлі!

Гаррі, Рон і Герміона озирнулися. Там стояли вельми вдоволені собою Мелфой, Креб та Ґойл.

— Що? — коротко кинув Рон.

— Візлі, про твого старого написали в газеті! — Мелфой розмахував примірником "Щоденного віщуна" і говорив дуже голосно, щоб почули всі у вестибюлі. — Карочє, слухай!

ЧЕРГОВІ ПОМИЛКИ МІНІСТЕРСТВА МАГІЇ

Здається, Міністерство магії й далі переслідують халепи, пише наша спеціальна кореспондентка Ріта Скітер. Перебуваючи останнім часом під вогнем критики через неспроможність утримати під контролем юрбу на Кубку світу з квідичу, а також досі не пояснивши зникнення однієї зі своїх працівниць, міністерство вчора знову зганьбилося — через витівки Арнольда Візлі з відділу боротьби з нелегальним використанням маґлівських речей.

Мелфой підняв голову.

— Візлі, вони навіть перекрутили його ім'я — тіпа він цілковитий нуль, га? — каркнув він.

У вестибюлі всі затихли, прислухаючись. Мелфой розправив газету й читав далі:

Арнольд Візлі, котрого два роки тому звинувачували у володінні летючою машиною, вчора зчепився з кількома маґлівськими правоохоронцями ("поліцаями") з приводу вельми агресивних сміттєвих бачків. Схоже, містер Візлі намагався врятувати "Дикозора" Муді, старезного колишнього аврора, котрий звільнився з міністерства, коли перестав бачити різницю між потиском руки та спробою вбивства. Не дивно, отже, що містер Візлі, прибувши до будинку містера Муді, який, до речі, має надійну систему охорони, виявив, що містер Муді вкотре здійняв фальшиву тривогу. Містер Візлі, щоб утекти від поліцаїв, змушений був декому з них видозмінити пам'ять, проте він відмовився відповісти на запитання "Щоденного віщуна", чому він втяг міністерство у таку негідну й ганебну витівку.

— Візлі, тут є ще й фотографія! — вигукнув Мелфой, піднімаючи газету. — Фотка твоїх старих перед вашим будинком — якщо це можна назвати будинком! Твоїй старій не завадило б трохи скинути жирку!

Рон аж затрусився з люті. Усі погляди зупинилися на ньому.

— Замовкни, Мелфою, — сказав Гаррі. — Рон, пішли.

— Поттер, ти ж у них, тіпа, літував, га? — вишкірився Мелфой. — Карочє, його стара справді така жирна, чи тільки на фотці?

— Мелфой, а ти бачив свою стару? — спитав Гаррі, тримаючи за мантію Рона, що рвався до Мелфоя. — Отой її вираз, наче в неї лайно під носом? Вона завжди така, чи то їй від тебе смердить?

Бліде Мелфоєве обличчя дещо порожевіло.

— Поттер, не смій ображати мою матір.

— То стули свою слиняву пельку, — відвернувся від нього Гаррі.