Розділ 2. Перша зірка

У Гора не було друзів-ровесників. Всі вони загинули при падінні зірки. До старших із дітей Племені зі своїми пропозиціями він звертатися не насмілювався. Мало що у нього в голові, у цього старшого! Один просто посміється над фантазіями молодого самця, а інший, не довго думаючи, може й довбнею навернути.

Молодші за нього були ще зовсім хлопчаками. З ними Горові було нецікаво. Та й важко було б їм витримувати далекі переходи. Тому й бродив він своєю Долиною сам один. Ніхто про нього не турбувався. Але Гор і не потребував нічиєї турботи. Він сам добував собі їжу, сам готував її на вогнищі, сам шукав собі місце для ночівлі і турбувався про свій затишок.

Саме під час цих своїх походах Гор і полюбив свою Долину. Долину, і своє незалежне існування у ній.