Розділ «VII»

Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика юрба люду троянського то входить, то виходить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці, іде урочисто гієратичною походою.

Голоси в народі

Гелен іде! Дорогу прозорливцю!

Гелен (зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом)

Батьки, брати й синове! рідна Троє!

Боги з Олімпу зглянулись на сльози,

на гекатомби, на благання наші,-

без зброї подолали ворогів.

Зевс еллінам поклав у серце звагу

по добрій волі залишити Трою.

Підіть за браму – зник ахейський табор,

лиш кінь один стоїть на таборищі,-

богам троянським в дар дали ахейці

того коня. Він з дерева, не пишний

і не коштовний військовий дарунок,

та він дорожчий нам від срібла-злота,

від мармуру й каміння дорогого.

Дарунок згоди ліпший над здобуток,

що на війні ціною крові взято.