Розділ «VII»

троянські прозорливці сюю справу

і скажуть нам, що маємо робити

з оцим чужинцем. Брате, й ти, Кассандро,

послухайте і зважте. Ми застали

сього чужинця край коня на полі.

Блукав мов непритомний, сльози лив

і, руки ламлючи, слова безладні

викрикував. Ми зайняли його,

пізнавши елліна з одежі й мови.

Тепер між нами розділилась думка:

одні говорять одпустить його,-

він тим покинутий, що божевільний,

і, певне, він не зробить зла нікому,

а другі кажуть: се розвідач хитрий,

убить його, щоб не було біди.

Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скейської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт.

Голоси в гурту

Убить! убить!

Один голос

За віщо?