Розділ «Дим»

Отут росте!» – сказав панок поважно.

У фабриках не кришталеві стіни,

А з вікон те багатство не світилось,

За вікнами щось темне маячіло…

Мені згадалось теж приморське місто,

Не італьянське, потім друге, третє,

Четверте – все над рідними морями —

І знову місто, те вже над рікою

Великою, гучною від порогів,

Мов рейнська круча, де якісь колеса

І день, і ніч глушать гук водопаду…

А потім села з полем, кучерявим

Від бурячиння… а над тим усім

Скрізь комини високі непомірно,

Мов сосни в горах – тільки що без гілля…

Ми в’їхали у передмістя. Чорні,

Закурені стояли там будинки,

Суворі та непишні. По будинках

До вікон хустя прип’ялось, мов злидні,

Що їх ні в двері, ні в вікно не випреш,