Розділ «Природо-мати!»

Природо-мати! кожен з нас змарнілих,

Життям важким натомлених та хворих,

Намучившись усім, що серце й душу

Вражає глибоко, – до тебе йде.

Велика мати всім! ти хворе серце

Так згоїти, зцілити в грудях можеш,

Як не загоїть людськая рука.

В порожньому житті немає втіхи.

Усе розбито, все!… А ти сіяєш

Високою могучою красою,

Ти повна завсігди життя, надій, —

І кожен з нас іде до тебе душу

Надією тією напоїти,

Щоб щастя крихту хоч одну знайте.

Так, ідемо і просимо, благаєм

Нас пригорнуть на материні груди,

Нас приголубити, бо серце плаче,

Бо розривається воно від мук!..

І слухаєш ти нас, велика мати,