Куліш у пеклі
Сіяє в бозі дух наш зірно,
І вже границь нема йому.
Як божа просторонь безкрая
Всі міради ісповняє,
Що нам здаються без числа, —
Все в бозі дух наш обіймає,
І правда кривду просвітляє
Без недорозуму і зла.
LХVІІ
Так неборак Панько хвалився
Між тими чотирма тіньми…
Ні! не хвалився, – він молився,
Та мусив знов жить між людьми.
Які ні є вони на світі,
А треба з ними якось жити…
«Не хочу…», ні! сього сказать
Йому, на піддержку безумним
Чи аж надто вже розумним,
Не дасть господня благодать.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Куліш у пеклі » автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Пісня третя“ на сторінці 37. Приємного читання.