Розділ «Невільничі пісні»

Боюся я, що втомишся, – ти ж хвора.

Хвора

Дарма! нехай умру, та думка не умре!

В таке безсмертя й я привикла вірить.

Адже і в вас є сповідь перед смертю…

Мене жде шибениця – я те знаю.

Так слухай. Ти все згадуєш любов,

Вона й моя наставниця єдина.

Мене любов ненависті навчила,

Колись і я була, як ти, лагідна, тиха

І вірила в братерськую любов,

Бо при мені були брати кохані,

Родина й ніжні подруги мої.

Образу я сльозами зустрічала

І перед кривдою схиляла я чоло,

Коли вона на мене наступала.

Я матері і батькові корилась,

Вони ж були до мене завжди добрі.

Я думала, що лад такий можливий

Між ворогом і бранцем… Коли се