Розділ «Із циклу «Невольницькі пісні»»

Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє?

Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, —

певне, чарами ти гартував тоді серце своє,

що на ньому ламалися навіть ворожії стріли!

По війні ти на звалищах міста лишався один,

і палкі твої сльози точили холодне каміння,

і луна розляглась така серед смутних руїн,

аж найдальші нащадки почули твоє голосіння.

Єреміє! ти, вічная туго, тебе не збагну:

як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

Бо джерело гаряче і скелю зрива кам’яну.

Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю!

Епілог

Чи сумно вас, чи радісно читать,

оповідання про велику драму?

То хочеться над вами заридать,

то заспівать з раптового нестяму.

То був якийсь блискучий карнавал,

червона оргія буяла на просторі,

здавалось, налетів дев’ятий вал