Розділ «7»

«Допоминаються по чарці», – подумала Онися.

– Може б, по чарці та по другій, то зараз і нагрієтесь, – обізвався отець Харитін.

– Як по чарці, то й по чарці, – передражнив Казанцев отця Харитона по-українській.

Онися вийшла в кімнату й винесла здорову пляшку горілки й миску пирогів з начинкою. Гусари накинулись на горілку й, без сорому казка, кружляли шинкову Шулимову горілку. Миска з пирогами в одну мить спорожнилась. Кругом стола піднявся клекіт, як за годину перед тим; гусари пили горілку й гвалтували, як передніше мужицька компанія. По хаті пішов свіжий горілчаний дух, одначе Олеся вже не затуляла носа хусточкою й не думала зомлівати.

Гусари розвеселились і почали романсувати з паннами. Їм заманулось потанцювати.

– Чи не можна пак в вас дістати яких-небудь музик? От ми б і потанцювали! – промовив Казанцев. – Шкода, що ми не взяли свого оркестру.

– Де вже в нас дістати музик! Хіба покликати старого старця Шмида з лірою, – промовив отець Харитін.

– От і вигадав людям на сміх, – обізвалась Онися.

Олеся затулилась хусточкою й реготалась. Онися глянула на неї, неначе п’ятака дала.

– А чом же? – обізвався отець Харитін. – Там як утне козачка на лірі, то й музик не треба, – можна гацати й до вечора.

– Ото-то! Дійсно козачка! Це дуже цікаво!

– Це буде щось небачене, дуже ефектне, – сказав Казанцев.

– А покличте справді! Я ще зроду не танцював під ліру.

Отець Харитін послав за Шмидом. Як почув Шмид, що його кличуть до москалів, то вхопив шапку та дав драла аж у Чайки.

Гусари почали танцювати та крутитись з паннами без музик. Онися поглядала на благочинну й просто сміялась їй в вічі.

– Що то в вас за напиток такий, – воно зветься варенухою, чи що? – спитав у отця Харитона Казанцев.

– Та еге ж! – сказав отець Харитін. – Варенухою ж! А ви ніколи не пили? – спитав отець Харитін.

– Зроду не пив! Це, кажуть, щось дуже смачне, – сказав Казанцев.

– О, смачне й міцне, як ударить у голову, то й за ніч не прочумаєшся. Ож зваріть, Онисіє Степанівно, варенухи, – нехай гості покуштують, – сказав отець Харитін.

«Доведеться титарку кликати», подумала Онися.