Розділ «Баран»

Набілив жид мідяків,

І тілько смеркає, —

Все то бідним мужикам

За срібло спускає.

А сам-то він був купець

І торгував м’ясом, —

То, бувало, що не крав,

То купував часом.

Але колись уночі,

Тілько що ліг спати,

Хтось стукає у вікно,

Проситься до хати.

«Хто?» – питається жидок,

– Я, – каже, – пустіте!

Може, треба барана?

Барана купіте! —

Пустив його у коршму, —

А той мішок з себе:

– От вам, – каже, – і баран.