Розділ «Довгий зуб»

Сидить шевчик на стільці,

На кумові постільці

Пришиває лату.

Аж у сінях двері скрип,

Далі в хату двері рип, —

Шелеп кум у хату!

«Здоровенькі ви були!

А що ж мої постоли —

Вже, мабуть, готові?».

«Зараз будуть… погодіть,

Що ж ви стогнете, як дід?

Чи вже нездорові?»

«Та не то щоб, Боже, крий,

Був я дуже так слабий,

А так тілько нудно:

Розболівся вражий зуб

Та заріс тобі, як дуб,

Що й вирвати трудно…»

«Не журіться, – каже швець, —