Розділ «1850»

Алмазом добрим, дорогим

Сіяють очі молодії;

Витає радость і надія

В очах веселих, любо їм,

Очам негрішним, молодим.

І всі регочуться, сміються,

І всі танцюють. Тілько я,

Неначе заклятий, дивлюся

І нишком плачу, плачу я.

Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,

Що без пригоди, мов негода,

Минула молодость моя.

ПЕТРУСЬ

Були на хуторі пани,

І пан, і пані неба[га]ті.

І дочечка у їх росла,

Уже чимала піднялась.

І генерал її посватав,

Бо страх хорошая була,

А генерал був страх багатий.