Розділ «ДІЯ ТРЕТЯ»

Бичок (звомпив). Ну, годі, годі! Не возом тебе зачепив… Сідай!

Мартин (сів). Мені нічого вже терять, усе рішив; ще душа є у мене, не торгуйся ж з нею, дорого заплатиш! Ціни не складеш!..

Бичок. Ну, просю ж тебе, замовчи!

Мартин. Мовчу… (Схилив голову на руку).

Бичок (до Стехи). Почастуйте його, мамо! Позвольте вже вас величать матір'ю!

Стеха. І вже, яка я мати!

Олена. Величайте, величайте! А мене як ви будете величати?

Бичок. Жіною моєю любою!

Олена. А люди як мене величатимуть?

Бичок. Частуйте, мамо!

Стеха частує Мартина.

Яке ж людям діло?

Мартин. Не жалуй, стара, наливай повніш! Тепер у тебе зять багатий! (Випив). Ром? Давно я не пив рому! Пам'ятаєте, Йосип Степанович, як ми ще були приятелями і жили у добрій злагоді? Налий, стара, ще! (Випива).

Олена (до Мартина). Дивіться, дядьку, якого я собі чоловіка придбала, правда, він ще зовсім молодий?

Мартин. О, ще молодий: перша голова на в'язах! Бичок (убік). От чортяка його притаскала!

Олена (до Мартина). Чого ви такі понурі та ніби смутні? Дивіться, яка я весела!..

Мартин (мотнув головою). І я зараз повеселішаю! Налий, стара, ще!.. (Випив). І ти, Оленко, пий! Дурниця все – честь, чесне поводження, чесне життя, душа праведна, чуле серце – все дурниця! Гроші всьому голова! Не загадуй наперед, що буде, а живи тим, що сьогодні є!

Стеха частує.

Давай, давай, стара, швидш чарку, поки за серце не вхопило! (П'є). Нехай лучче язик задубіє, щоб заціпило і заніміло у голові! Нехай буде так, як бог звелів. Що ж, я вже й співать почну, так вже до співів і порива!.. Підтягуйте мені!

Співають.