Розділ «З циклу «Перше ліричне інтермеццо»»

Та поки що свята омана —

ота дружба з життям не никне,

що нас, моя кохана,

помазує весни єлеєм.

Дружня гутірка

Поезія?

– Ні, не питай,

який рецепт її есенцій!

П’ючи свій золотавий чай,

так пробалакаємо день цей.

Узори гарних слів, мережка,

екстракти мови в срібній чаші —

хай їх краси аптекар зважить!

Ні, не туди, коханий, стежка!

Символіка завбога наша,

і орнаментика засіра.

Де ж міра мір, єдина міра?

Чай процідивши, попрощавшись,

розходимось. Ніч – чорна мушля,

ті самі зорі в ній, що завжди,