Зміст
1
2
3
4
5
6
7
8
9
У "Легенді про вічне життя" Іван Франко відобразив свої роздуми про вічну тему людського буття – призначення, життєві цінності. Центральним образом твору виступає дивовижний горішок вічності, який переходить з рук у руки спочатку аскету, потім – Олександру Македонському, Роксолані, відважному генералу та його куртизанці. Найбільша драма твору полягає у тому, що жодному з героїв не пощастило застосувати цей скарб, бо ніхто з них не мав розділеного почуття кохання, що окриляє і пробуджує жагу до життя у вічності. Кожен з героїв жадав відчути кохання, але без взаємності це було лише спустошення, а відтак, вічність більше нагадувала муку.




Коментарі до книги
Тут ще немає коментарів. Хочете розпочати обговорення?
Залишити коментар