Розділ «Ліричні співанки»

Так дивно, так поважно погляд той світився,

І разом з тим так мило!… я збудився.

61

Була холодна північ та німа,

А я блукав дібровою з нудьгою;

Прокинулись дерева всі од сна

І жалібно кивали головою.

62

Похований той на розпутті,

Хто сам себе вбив, і журлива

Блакитная квітка зросла там, —

То квітка гріха нещаслива.

Холодної, тихої ночі

Стою і зітхаю журливо,

При місяці тихо леліє

Та квітка гріха нещаслива.

63

Де я не гляну, всюди очі

Темнота чорна застилає,

Бо зникли оченьки дівочі,